Верифікація методик відповідно до вимог ISO/IEC 17025:2017 внутрішньолабораторним способом

Анотація

Статтю присвячено аналізу вимог стандарту ISO/IEC 17025:2017, національним аналогом якого є ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019, щодо верифікації методик випробувань та калібрування. Проаналізовано зміни у вимогах у порівнянні з попередньою версією вказаного стандарту. Зазначено особливості національного законодавства щодо вибору методик у лабораторіях у порівнянні з вимогами ISO/IEC 17025:2017. Констатується, що верифікація нестандартизованих методик зводиться до їх валідації. Показано необхідність верифікації стандартизованих методик та виявлено характеристики стандартизованих методик, що потребують підтвердження під час верифікації таких методик. Запропоновано спосіб внутрішньолабораторної верифікації методик випробувань, що полягає у підтвердженні збіжності та правильності методик на основі результатів контрольних вимірювань значень сертифікованих стандартних зразків відповідно до принципів, викладених у серії міжнародних стандартів ISO 5725. Цей спосіб верифікації може бути застосовано й до деяких методик калібрування, зокрема, методик калібрування мір фізичних величин. Показано незастосовність цього способу верифікації  для методик калібрування приладів із суттєвою випадковою похибкою. У разі відсутності сертифікованих стандартних зразків верифікацію методик може бути проведено шляхом міжлабораторних порівнянь. Зазначено, що верифікація методик випробувань є необхідною умовою для розрахунку невизначеності вимірювання за показниками відтворюваності, наведеними у стандартизованій методиці. Виявлено фактори, які можуть бути причиною незадовільної верифікації методик, та наведено рекомендації щодо дій лабораторії для підвищення точності результатів вимірювань у цьому разі.